Світильник для клавіатури, сборка, пайка, наладка.

Про світлодіоди можна ще розповідати й розповідати, але пора б завершити розповідь про світильник.
 Що до чого гадаю  зрозуміло з попередніх дописів.

 Принципова схема (верхня частина малюнку ) дає уявлення про принцип дії пристрою.  На принципових схемах умовними позначками вказують які елементи в якому порядку з'єднані. Маючи лише принципову схему далеко не завжди можна виготовити пристрій, часто, необхідно мати детальні креслення, схему монтажу, специфікації.
 Для радіоаматора саморобщика принципова схема - інформація до роздумів.
 Для ремонтника - відправна точка у пошуках несправності.
 У принципових схемах велика кількість інформації залишається "за кадром" , саме тому найчастіше буває так:
  - дай мені схему твого... ( не має значення чого, чогось самопального)
  - та будь ласка.
через деякий час:
  - ти мені не допоможеш, фігня якась, не працює...
Вільного часу все менше і менше, ображених відмовою, відповідно більше.

  Хоча, по правді, останні кілька років схемки не питали, все що заманеться є у продажу, а саморобки не часто здатні конкурувати з серійним виробництвом. В нинішню кризу на "шабашках", схоже, не виїдеш...
 Та, саморобками, тим не менш, займатись потрібно, як фізкультурою, щоб у суспільстві споживання мозок і руки не деградували остаточно.
 Слава кризі (кризису, не льоду  :) , USB LED Light в нашому МКС і підскочив у ціні до 180 грн. Скільки зламаних ліхтариків я можу придбати на цю суму, важко уявити . Жарт.
 Переходимо до пайки.
 Вміння користуватися паяльником, наряду з вмінням перевстановити віндовз, та здатністю кваліфіковано розбиратися у сортах пива, є обов'язковими навичками сучасного чоловіка, майже, як у минулі століття вміння фехтувати, розбиратися у породистих скакунах і дорогому французькому вині.


 Паяльник обираємо як шпагу - маленький та елегантний, потужністю не більше 25 ват.
  З 100 ватним джидайським мечем у колі джентльменів вас не приймуть.
 Справжні аристократи користуються паяльними станціями.

 Жало паяльника має бути добре залуженим. Ви уявляєте собі мушкетера з іржавою зазубреною шпагою? От і я не уявляю.

 Ще для пайки потрібна каніфоль і олово.
 Тобто - флюс, для того щоб зняти окисну плівку з поверхні спаюваного провідника і зробити поверхню змочуваною для припою - спеціального сплаву, найчастіше олова зі свинцем у різних пропорціях, від яких залежить температура плавлення припою.


 Всі чули про шкоду куріння? Про легкі і надлегкі з смолами і без смол цигарки? Під час пайки каніфоль димить, не надто сильно, але по кількості смоли, яку ви ризикуєте вдихнути - сигари відпочивають.
 Я, особисто, користуюсь витяжкою.
 ( ну все, більшість відлякав від радіоаматорства, і правильно, нічого випадковим людям паяльника до рук брати. )

Замість твердої каніфолі використовують спиртовий розчин, хлористий цинк, паяльне сало риб'ячий жир, пігулку аспирину (не жартую). Так званий "активниї флюс" використовувати не раджу, хіба що, паятимете каструлі.
 Сміливцям, що не злякались і не втекли, під великим секретом повідомляю: у продажі є виличезна кількість різноманітних флюсів, каніфольний флюс - пережиток минулого (але витяжка все одно не завадить ).
 Флюс -  найпростіше купити готовий.
 Справжні саморобщики можуть розтовкти звичайну каніфоль у порошок і розчинити у медичному спирті, пропорції доберете по ходу, щоб і не надто густий і добре залужувалось.
 Так само припій олов'яно свинцевий ( ПОС ) у брусках, від яких потрібно кусачками чи зубилом відрубувати шматочки для пайки, знайти в наш час не легко, зазвичай продається щось на зразок:

беремо і паяємо, марка 60/40 Alloy , він же ПОС-61 температура плавлення 183 - 230 градусів. Якщо ж ви власник антикваріату часів "шановного Леоніда Ілліча", молотком розплющіть брусок у тоненьку пластинку.
 Технологія пайки - акуратно і швидко.
 Окунаєм кінчики спаюваних провідників у флюс. Жало паяльника змочуємо розплавом припою. Торкаємось жалом паяльника спаюваних провідників, припій розтікається  обволакуючи з'єднувані поверхні. Прибираєм паяльник, чекаєм поки припій застине.
 Все.
В маібутньому я планую детально розповісти про способи пайки, різновиди флюсів і припоїв, для початку цього досить.

---

      Після того як схема спаяна, подаємо 5 вольт від блоку живлення і пересвідчуємось що все гаразд. Міряємо споживаний струм, він має бути не більше 150 mA. Спостерігаємо за світлодіодами,звертаємо увагу на ті, що гріються, чи починають втрачати яскравість. Особисто я, прогонявши дві доби світильник, замінив світлодіод і додав коробочку з вимикачем.
 Далі заливаєм все термоклеем:

Поки клей не застив притискаєм до рівної поверхні.

Аналогічно :

 

Можно було залити термоклеєм і коробочку з вимикачем. У мене знайшовся  шматочок текстолиту потрібного розміру, тому я зробив так:

Беремо двосторонній скотч:

Добре приглажуєм скотч, щоб приклеївся трошки з "нахльостом" на бокові поверхні. Протираємо ваткою зі спиртом поверхню, до якої збираємось приліпити світильники, Знімаємо з протилежної сторони двостороннього скотчу плівку і приклеюємо світильник до столу.
 Провода, щоб не провисали, закріплюємо на нижній частині столешниці маленькими кусочками звичайного прозорого скотчу.

Невиличкі естетичні вади світильників не мають значення, під столешнецею їх не видно.
 Я жодним словом не обмовився досі від якого джерела живиться світильник.
 В моєму випадку, це виведені через роз'єм назовні 5 вольт від блоку живлення комп'ютера, для себе я вирішив, що так буде зручніше.

 Можна було використати старий зарядник від мобільного телефону, блок живлення радіоприймача, все що здатно видати 5 вольт постійного струму більшого 200mA.

---

 Надалі намагатимусь робити коротші дописи.

 Початок теми про світильник тут