Свято української вишивки

  В той час, коли увесь світ, не зважаючи на глобальну кризу, готується до Різдвяно-новорічних свят у нашій школі вирішили вшанувати покровительку гірників та працівників усіх ризикованих професій - Святу Варвару .
 За легендою, Свята Варвара великомучениця була така мудра на вишивання, що вишила ризи самому Ісусу Христу, тому в цей день можна вишивати і до схочу працювати з нитками.

 Стосовно вишиванок - мені не дуже приємно дивитись коли керівництво держави, високі чиновники, з'являються на публіку у вишиванках. Є у цьому щось фальшиве, не щире.
 Я з недовірою поглядаю на людей що мітингують у вишиванках, не для протестів цей одяг. Не та енергетика, невже не відчувають?
 Я не люблю вишите машиною. Останнім часом, все більше бачу таких виробів. Ринок реагує на попит, створюючи ерзац.
 Ручна праця, як завжди, не конкурент машинній, та чи можна назвати візерунок нитками, нанесений машиною - вишивкою?
 Вишивка створюється неквапно. В спокійному душевному стані. Це не кожному дано. Мені, наприклад, ні. Це не мій спосіб медитації.
 Саме медитації, голка з ниткою наносить малюнок на полотно, а думки гуляють далеко, переплітаючись з візерунком. Звідки знаю? Дружина вишиває.
 Але, ближче до теми.
   Цього разу, побачивши стільки вишитого, не здивувався. Знаю, у нас багато людей згадало стару традицію. Ми виростали поряд з вишитими бабусями картинами, серветками, скатертинами. Майже у кожного є вишитий рушник, але був період, коли вишивка стала не модною. Хтось побачив у ній "буржуазний націоналізм", у моду увійшло макраме. Зараз інтерес поновився з новою силою, вишивають діти і дорослі, зі скринь повитягували бабусині раритети.

 Коротше, це треба бачити:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ось і все. Повертаймось до новорічних справ.