субота, 18 квітня 2009 р.

Ретро

13 коментарів:
Старовинні детекторні радіоприймачі. З чого починається радіоаматорство.

Сьогодні я занурююсь у минуле. Я не пропоную нічого робити. Вже майже погодившись з тим, що "прощальним вогнем догоряє епоха" і радіоаматорство остаточно збилось на манівці, поступившись програмуванню з веб дизайном, та комп'ютерним іграм, раптом від знайомого отримав прохання підібрати деякі деталюшки для його дванадцятирічного сина  —  хлопчина вирішив зібрати собі радіоприймач... Тут мені схотілося, подібно відомому булгаківському герою, розреготатися і спитати: "Як, зараз? У цей час він вирішив робити радіоприймач? Навіщо? Невже не зміг знайти іншого заняття?"
Але ж справді, шлях у світ електротехніки у більшості починався з маленької пискливої коробочки. Наявність у продажу дешевих промислових зразків ніколи не спиняла, то чому у ХХІ столітті це має бути не так? Починати з програмування однокристальних мікроконтролерів не набивши шишок на "простеньких" транзисторних схемах?
Можна скільки завгодно вивчати теорію, але ніяка теорія не замінить відчуття того задоволення, коли починає працювати самостійно зроблена і від лагоджена річ.
Електротехніка, зокрема те, що всі називають "електроніка", це більше фізика ніж техніка. Намагаючись розповісти про світлодіоди ,я всіма способами уникав питання про принцип дії світлодіода, розуміючи, що починати треба з фізичних принципів провідності.
У сучасному радіоприймачі важко побачити наукову лабораторну установку. Дев'яносто років тому у приймачі неможливо було побачити побутовий пристрій :).

Це один з найперших побутових радіоприймачів. Ніяких радіоламп, ніяких мікросхем, один напівпровідник, щоправда, ніхто ще не знає, що це напівпровідник; теорія, яка б пояснила, як та штукенція детектує радіосигнали, ще не створена. А прилад серійно випускають, незважаючи на відсутність теоретичних обґрунтувань.
Щоб користуватись приймачем потрібен дозвіл, всі радіоприймальні прилади у обов'язковому порядку мають реєструватися у "відповідних органах". З погляду сьогодення трохи дикувато. Та сховатися навіть з такою маленькою коробочкою від всевидючого ока не вдасться, для нормальної роботи приймачеві потрібна антена у кілька метрів, а краще кілька десятків метрів.

Принципова схема дуже проста, К  —  це котушка індуктивності, налаштовуються на радіостанцію переміщаючи повзунок ПН  —  тим самим зменшуючи кількість витків котушки. Змінюючи повзунковим перемикачем ПС точку підключення детектора Д, налаштовують найкращу якість сигналу. Перемикач П2 підключає антену до заземлення під час грози.
 Не забуваймо  —  пластмаси, провід у лаковій ізоляції, конденсатори змінної ємкості, ще не винайдено.
Щоб хоч щось почути, треба вловити якомога більше потужності радіопередавача, оскільки ніяких підсилювачів сигналу приймач не має. Тому, чим вища і довша буде антена тим краще.

А це вже екстра клас, його навіть можна послухати вдвох :), налаштування на станцію відбувається за допомогою варіометра, котушки індуктивності, що може обертатися всередині іншої котушки. Діапазони переключають підключенням антени до одного з гнізд А1  —  А5 .
Позначки на принциповій схемі відображають конструктивні особливості елементів. Конденсатор (C)  —  у вигляді двох провідників розділених діелектриком. Котушки індуктивності (L)  —  як витки намотаних провідників. Гнізда для підключення антени та заземлення  —  як кільце, у яке встромляють штекер. Детектор  —  трикутником з рискою, що означає односторонню провідність, струм може протікати тільки у одному напрямі. Пізніше цей значок успадкують діоди.
Принципова схема не дає уявлення про конструкцію елементів. Налаштування на радіостанцію здійснювали обертаючи ручку варіометра, змінюючи взаємне розташування котушок індуктивності,
або змінюючи кількість підключених витків перемикачем.
Детектори являли собою напівкустарний виріб у якому іноді доводилось шукати "активні точки"  —  місця, де ефект детектування найкращий.
Різниці між саморобним та серійним детекторами не було майже ніякої
Навіть виготовлення кристалу у домашніх умовах мало відрізнялось від промислового.
Часто серійні деталі дороблялися самотужки:
Слухати радіо у таких умовах могли тільки відчайдушні фанати, це вам не кишенькове FM. Але не було б тих фанатів, з яких виросло багато професійних радіоінженерів, не було б їхнього дитячого захоплення, навряд чи людство винайшло б телебачення, комп'ютери, інтернет.

Я не робив спроби популярно розповісти про фізичні принципи радіо, не став пояснювати, що саме робить діод і для чого потрібна котушка індуктивності. Більшість любителів початківців на перших порах це не цікавить, як мало цікавить це зараз сина того мого колеги, що питався про радіодеталі. Сто разів пересвідчувався у святій наївності  —  дайте мені потрібні деталі,  схему і я все зроблю сам :). Тільки після того, як воно не запрацює, любитель, добряче натикавшись наосліп, починає почитувати підручники, звідки дізнається, чому не вийшло і що він робив не так. Ця система самоосвіти працює вже майже століття, вона довела свою ефективність.
Моє захоплення радіо почалось з цієї схеми:
Портативних недорогих транзисторних приймачів було багато у продажу, та була цікавість : "невже запрацює?" ,  наступне питання "чому не працює?" плюс азарт :) Радіоінженером я не став, однак набутий досвід багато разів допомагав і допомагає у житті.
Навіть розповідаючи про енергозабезпечення сучасного міста, висвітлюючи екологічні питання генерування та споживання електричної енергії потрібно мати певні базові знання, інакше є великий ризик непорозуміння. Гадаю, трошки теорії електротехніки Ламайстру не зашкодить? Наступний допис: "провідники, напівпровідники, діелектрики" .

13 коментарів:

jin :

кльово, промислових детекторних приймачів я не бачив (серйозно ;)), але у дитинстві майстрував власні :) на сккутках, використовуючи діод (жах, ти робив детекторний приймач з транзистором та батарейками? Дивлюся на схему - та у тебе там майже справжній однокаскадний підсилювач :)), батарею оплення :) та радянські "головні телефони"... не знаю навіть від чого. Мій приймач ловив якихось поляків, рочути щось можна було лише уночі, коли було тихо (антену я заналто коротку зробив), але я кайфував, слухаючи вночі музику та якісь розмови малозрозумілою мені мовою. От так. Хоча я б тут написав трохи теорії ;)

ivanko :

Дивлюся на схему - та у тебе там майже справжній однокаскадний підсилювач :)), Батько приніс кілька списаних плат, здається від від "проміня", була така обчислювальна машина колись. Плати викинули, діодів на них чомусь не було :) . Я на той час більше захоплювався випилюванням лобзіком :), у кнзі "самоделки школьника" на останніх сторінках натрапив на схеми приймачів. Дома знайшлись головні телефони ТОН-2, 1600 ом, моє щастя що високоомні. З 50 омними швидше за все нічого б не вийшло. Найбільшою проблемою виявився шматок фериту для антени, що можна обійтись без нього я не знав :).
А приймач, крім корисного радіосигналу, непогано ловив різноманітні НЧ наводки. Другою конструкцією був двокаскадний підсилювач з журналу "мастерок" (і де той журнал? Гарна була схемка для початківців, ефективна і живуча),
А справжня "хвороба" спалахнула після того як я зробив "сверхрегенеративний детектор", Сотні різноманітних станцій, міліція, аеропорти, ворожі "голоси". Слухав підлаштовуючи та перепаюючи схему цілими ночами, вдень мало що ловилося. Світ розгорнувся і виріс, тоді я "попав" :)) .
Приємно згадати.
Хоча я б тут написав трохи теорії ;)Напишу, і швидше за все не трохи, весело було поспілкуватися з хлопцем, що просив деталі, його власне нерозуміння теорії поки що не хвилює абсолютно ;).

jin :

от я і повернувся сюди... теорію я знаю - і власні знання, і освіта відповідна ;) але у такій статті теорія б не завадила - думаю її знають не дуже багато читачів. Я теж використовував ТОН-2 ;) І можу підтвердити, що ловилось в основному щось лише уночі

ivanko :

А я загруз у поточних справах :), майже місяць нічого не писав. Хочеться зробити дописи про теорію радіотехніки наглядними, взявся вимальовувати ілюстрації у флеші і застряг остаточно:).
А ще, гроза трохи нашкодила :((( , може хто з читачів знає як зробити щось на зразок оптронної розв'язки для Ehernet (вита пара САТ5) ? Або у який ще спосіб можна захистити материнську плату від сплесків напруги під час грозових розрядів? Зараз закінчивши роботу за компом висмикую мережний кабель, але ж це не вихід.

jin :

шукай схеми, бачив схемки захисту, на форумах "езернет-провайдингу" порийся

ivanko :

Якраз читаю, але стовідсоткової гарантії не дає ніхто, а сигнал гаситься іноді суттєво.

Наталья :

в мене син схибнувся на лампових пiдсилювачах

ivanko :

Лампові підсилювачі - окрема велика тема, навряд чи я тут торкатимусь її детально, там багато специфічних речей.
Взагалі «схибнутися» на чимось такому дуже добре, допомагає не зациклюватись на банальностях (політика, вибори, "світова економіка"). Крім того, лампова схемотехніка це майже мистецтво.

Цей блог зараз у стадії реорганізації, намагаюсь зробити його не таким різноплановим і більш послідовним.

Заздрю людям «схибленим» на чомусь одному.

Анонім :

Прочитав,аж душа заспівала.

Анонім :

Дуже добре, що є такі сайти, де де можна прочитати про толкові речі і пригадати своє дитинство і юність.Продовжуй у такому дусі

ivanko :

Дякую, намагаюсь, наразі не маю можливості приділяти сайту достатньо уваги, але покидати також не збираюся, сподіваюсь Ви мене зрозумієте і не будете занадто вимогливими :). Орієнтовно ще з місяць сайт "спатиме".
Стосовно планів не казатиму нічого, є прецедент коли всі плани полетіли шкереберть з незалежних від мене обставин.

Анонім :

А ось у мене першою радіоконструкцією був звуковий генератор-сирена на двох мультивібраторах - як же вона мені сподобалася!
Виявляється, з такої простої схеми можна було отримати доволі цікаві звукові ефекти, якщо ввести додатковий зворотній зв'язок за допомогою навушника ТОН-2.
Ну а потім були всякі світло- , звуко-генератори, збирав різні схеми на картоні, оцінював їхню роботу, готових виробів зібрав всього кілька - декілька звукопідсилювачів, фазоімпульсний регулятор потужності на КУ202Н для паяльника, зараз же хочу нарешті зібрати собі невеликий блок живлення на різні вихідні напруги.
... До речі про детекторний приймач - думаю, його роботу можна значно покращити, якщо в якості детектора використати так званий обернений діод - падіння напруги при вмиканні його в зворотному напрямі становить 0 В (така їх особливість) а у прямому - 0,3 - 0,6 В залежно від типу, тому схема приймача повинна стати значно чутливішою!
Схема чутливого індикатора електромагнітного поля без джерела живлення на обернених діодах:
http://www.radiostation.ru/home/expexch3.html
Також думаю автору блога ivanko пригодиться і ця інформація - нестандарте ввімкнення мікросхеми TDA2030 - виявляється, її можна використати не тільки як підсилювач звуку...))
http://cxem.net/sound/amps/amp136.php
І ще дещо: http://radiostation.ru/home/usilitel-tan2.html#pot - ламповий УМЗЧ в кастрюлі ;-)

ivanko :

Генератори сигналів і всілякі блималки були у мене трохи пізніше, доречи зараз більшість починають з однокристальних мікроконтролерів — часи змінилися, прогрес однако :) тому доводиться іноді від «вершин хайтеку» повертатися до принципів роботи біполярних транзисторів, а з іншого боку я сам добряче відстав погано знаю можливості сучасної елементної бази.
За [i]нестандартне ввімкнення мікросхеми TDA2030 - виявляється, її можна використати не тільки як підсилювач звуку...))[/i] дуже дякую, зокрема за схему регульованого джерела струму. Використовувати звичайні мікросхеми підсилювача НЧ для блока живлення дуже оригінальна ідея і, як це не дивно, економічно виправдана. Стаття навела мене ще на кілька ідей якими я сподіваюсь завтра скористатися вже за своєю основною роботою. Дуже дякую, ви не уявляєте наскільки наведене вами посилання було вчасним і доречним ( сайт мені знайомий, а от у таке просте рішення треба було щоб хтось ткнув носом :)
Ще раз вибачаюсь перед читачами за дуже тривалу паузу.

Дописати коментар

Можна використовувати теги:
<i>курсив</i> <b>жирний</b>
<a href="http:// «адреса посилання» "> «текст» </a>

ще? :